Педагогічна скарбничка

Педагогічна скарбничка

Технології критичного читання

1.       Робімо позначки

Цей спосіб дає можливість порівняти очікування від інформації з результата­ми читання. Необхідно уважно читати текст і одночасно позначати його частини відпо­відно до рівня свого попереднього знайомства з інформацією, вміщеною в ньому.

Позначайте окремі фрагменти тексту таким чином:

·                     значком  «+» (плюс) те, що вам добре відомо;

·                     значком "—" (мінус) те, що для вас зовсім нове і ви про це не знали;

·                     значком "!" (знак оклику) — найбільш важливі думки;

·                     значком "?" (знак питання) — фрагменти, що викликали у вас запитання. Після читання обговоріть всі позначки, що ви поставили, з'ясуйте і розв'яжіть всі незрозумілі питання.

2.       Запитайте в автора

Уявіть собі, що зараз ви матимете можливість спілкуватися з автором цього тексту. Під час читання тексту підготуйте запитання до автора. У кожного з вас їх має бути не менше 5. Наприклад, ви можете запитати про те, що мав на увазі автор у даному фрагменті, як він міг би висловити певне положення більш зрозуміло, чо­му автор повідомляє нам це саме зараз (у цьому місці тексту), що необхідно знати, аби зрозуміти те, що ми читаємо, та ін.

Оберіть одного з учнів, який виконуватиме роль автора, та поставте йому час­тину ваших запитань. Потім надайте слово іншому «автору». Продовжуйте обгово­рення, змінюючи авторів доти, доки у вас є запитання.

3.       Читання в парах

Об'єднайтеся в пари. Нехай один з пари учень прочитає вголос абзац тексту і підведе одним-двома реченнями підсумок (резюме) того, про що йдеться в ньому, відповівши на запитання: про що йшлося? Інший з пари має поставити 1—2 запи­тання до прочитаного. Питання записуються, обидва учні намагаються відповісти на них. Далі другий з пари учень читає, а перший ставить питання. Такий обмін ро­лями відбувається до кінця читання.

По завершенні читання всього тексту пари презентують класу найбільш цікаві питання й ті, на які вони не спромоглися знайти відповідь. Ці питання обговорю­ються в загальному колі.

4.       Карта понять, ідей

Карта понять, ідей передбачає відображення змісту тексту у вигляді схеми, де поняття розташовуються по групах за певними ознаками, визначеними вами. Схе­ма (карта понять) має відображати групування понять, зв'язки між ними, послідовність, їх ранжування на більш і менш важливі тощо.

Картографування думок, ідей, понять — це візуальна презентація, що показує, як можна співвідносити ідеї чи поняття. Необхідно уявити ідеї в просторі подібно до того, як вони уявляються в нас подумки. Це просторове уявлення й є картою.

Послідовність роботи над картою може бути такою:

1. Почніть з того, що ви вважаєте найголовнішим (чільним) поняттям — воно має бути в центрі карти.

2. Напишіть усі основні поняття, що пов'язані з центральним.

3. Напишіть усі другорядні ідеї, поняття, що походять від головних.

4. Позначте зв'язки між ідеями, поняттями, частинами схеми відповідними стрілками.

5.       Щоденник розвитку ідей

Ця технологія дає змогу зафіксувати те, як розвивалося ваше розуміння напи­саного у тексті.

Прочитайте індивідуально або вголос назву та перший абзац тексту. Запишіть два положення, які ви вже знаєш з цієї теми, та хоча б два питання, відповіді на які ви сподіваєтеся знайти у ньому.

Продовжіть читання тексту. Коли ви знайдете відповіді на свої питання, за­пишіть їх. Крім того, під час читання знайдіть у тексті принаймні 2-3 ідеї, поло­ження, яких ви не очікували зустріти або ті, що здалися вам найбільш цікавими. Запишіть їх.

6.       Залишіть за мною останнє слово

Працюючи в парах, прочитайте текст та оберіть найбільш важливий, на вашу думку, уривок (один-два абзаци), запишіть його чи позначте в тексті посібника. Підготуйте до нього коментар, відповідаючи на такі запитання: Які думки викли­кав цей уривок? Чому це важливо? Чи можна піддати це сумнівові?

По завершенні роботи представник від пари зачитує класові обраний уривок. Інші учні коментують його. Вислухавши всі думки, той, хто презентує, виголошує за­здалегідь підготовлений парою коментар. Отже, за ним залишається останнє слово.

Технології кооперативного навчання

1. Робота в парах

Робота в парах допоможе вам набути навичок співпраці, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати. Організуйте свою діяльність так:

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говоритиме першим.

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто презентуватиме результати роботи класу, та підготуйтеся до презентації.

Для ефективного спілкування в парах необхідно зважити на кілька моментів.

1.       Зверніть увагу на:

·                    мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

·                    допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохо­чення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так»;

·                    якщо необхідно, задавайте уточнюючі запитання (запитання, які до­помагають з'ясувати ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо). Наприклад такі: «Ти дійсно маєш на увазі, що...?», «Чи я правильно зрозуміла, що...?»;

·                    під час висловлювання говоріть чітко, за сутністю справи, наводячи прикла­ди і пояснюючи свої думки.

2.       Запам'ятайте, чого не варто робити під час активного слухання:

·        давати поради;

·        змінювати тему розмови;

·        давати оцінки людині, яка говорить;

·        перебивати;

·        переоповідати власний досвід.

2. Робота в малих групах

Після того, як учитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, необхідно у визначений час виконати це завдання й подати результати своєї роботи.

Пропонуємо правила роботи в малій групі, які допоможуть вам організувати свою роботу.

1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем.

Головуючий (спікер):

·        зачитує завдання групи;

·        організовує порядок виконання;

·        пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі;

·        заохочує групу до роботи;

·        підбиває підсумки роботи.

Секретар:

·        веде коротко й розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

·        як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

·       стежить за часом;

·       заохочує групу до роботи.

Доповідач:

·       чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

·       доповідає про результати роботи групи.

2.Починайте висловлюватися спершу за бажанням, відтак по черзі.

3. Дотримуйтеся правил активного слухання, головне — не перебивайте одне одного.

4.Обговорюйте ідеї, а не осіб, які їх висловили.

5.Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у когось може бути особлива думка, що має право на існування.

3. Обговорення в загальному колі

Обговорення є чудовою нагодою виявити позиції з певної проблеми або з супе­речливого питання. Аби воно було відвертим, необхідно створити в класі атмосфе­ру довіри та взаємоповаги. Тому бажано знати правила проведення такого обгово­рення і дотримуватись їх:

·       говоріть по черзі, а не одночасно, і не перебивайте того, хто говорить. Для встановлення черги підніміть руки або використайте уявний мікрофон;

·       слухайте всіх, хто говорить, і не повторюйте думки та ідеї, які вже було вис­ловлено;

·       якщо бажаєте приєднатися до думки, що вже була виголошена, заявіть про це та підсильте свою позицію новим прикладом чи фактом;

·       будьте лаконічними та будуйте висловлювання логічно;

·       ставтеся з повагою до думок і висловлювань усіх учасників обговорення;

·       якщо вашу позицію вже висловлено та аргументовано, утримайтесь від участі в обговоренні до наступного разу.

4.       Уявний мікрофон

«Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. Правила проведення такі:

·         говорити має той, у кого символічний «мікрофон»;

·         подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

·         коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось казати, викрикувати з місця.

5.       Імітація (розігрування ситуації в ролях, рольова гра)

Мета імітації чи розігрування ситуації в ролях — визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації спо­собом «гри», виконання «ролі», близької до реальної життєвої ситуації. Цей спосіб допомагає навчитися через досвід і почуття.

Така технологія дає можливість змоделювати реальність життя «проживан­ням ситуації в ролі», яка вам дісталася, та надає можливість діяти «як насправді».

Якщо ви берете участь в імітації чи рольовій грі, ви маєте:

·         чітко дотримуватися своєї ролі; ,

·         намагатися слухати партнерів і вчителя;

·         не коментувати дій інших учасників;

·         намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

·         вийти з ролі по закінченні сценки;

·         взяти участь в її обговоренні.

6. Незакінчене речення

Цей прийом допоможе вам ґрунтовніше попрацювати над формою та свободою висловлення власних ідей щодо запропонованих тем, набути навичок говорити пе­реконливо, стисло, по суті.

Після того, як учитель сформулює незакінчене речення, ви маєте змогу закінчити його. Кожному учаснику обговорення необхідно починати висловлюватись із запропонованої вчителем словесної формули, наприклад: "Це рішення було прий­нято, бо..." або "Ця інформація дає нам підстави дійти висновку про...".

7. Займи позицію

Цей вид діяльності допоможе вам з'ясувати, які позиції та думки можуть існу­вати щодо розглядуваного спірного питання. Кожний матиме можливість вислови­тися, продемонструвати власні думки щодо теми, обґрунтувати свою позицію, відшукати і висловити найпереконливіші аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо у ході обговорення вас переконали, ви можете перейти на іншу по­зицію будь-коли та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення:

·                    учитель називає тему та пропонує висловити свою думку з неї;

·                    кожному необхідно стати біля того плаката («так», «ні», «не знаю»), який відпо­відає вашій позиції;

·                    підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: са­мостійно або в групі своїх однодумців підберіть декілька найбільш сильних аргу­ментів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловіть свої аргументи класові, застосувавши метод «Прес»;

·                    уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

·                    якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили свою думку, то перейдіть до іншого плаката і поясніть причину свого переходу, а також назвіть найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

Другим варіантом проведення цієї вправи, який може доповнювати перший або використовуватись самостійно,є зайняття позиції, враховуючи надану вам роль. Тоді порядок роботи буде таким:

·       отримайте роль однієї з діючих осіб справи, що розглядається. Продумайте, яку позицію може зайняти така людина («так», «ні», «не знаю»), які аргументи во­на може навести на захист своєї позиції;

·       займіть місце біля відповідного плаката у групі, в якій ви опинилися, і з'ясуйте, хто саме тут зібрався (які ролі вони виконують), якими аргументами во­ни керувалися, займаючи саме таку позицію;

·       презентуйте класові склад вашої групи й аргументи кожного з її членів. Обговоріть у загальному колі, що змінилось у вашій позиції, коли вам було за­пропоновано ту чи ту роль. Чи поглибилося ваше розуміння проблеми? Як саме?

8.      Коло ідей

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення спи­ску ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується за умови, коли всі групи виконують одне й те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), що їх групи презентують по черзі.

Порядок проведення:

·       учитель висуває дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

·       після того як час на обговорення витік, кожна група презентує лише один аспект проблеми;

·       групи висловлюються по черзі, поки не вичерпаються всі відповіді;

·       під час обговорення теми на дошці складається список поданих ідей. Коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлено, необхідно звернутися до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки вашої роботи.

9.      Акваріум

Цей вид діяльності допоможе вам удосконалити ваші навички роботи в малих групах.

Після того як учитель об'єднав вас у 2-4 групи і запропонував завдання для ви­конання та надав необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на по­чатку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворюючи своє маленьке коло.

Учні цієї групи обговорюють уголос запропоновану вчителем проблему. Для цього їм необхідно:

·       прочитати вголос текст;

·       обговорити ситуацію, використовуючи метод дискусії;

·       дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Усі інші учні класу слухають, не втручаючись в обговорення, спостерігають, чи дотримуються визначені правила дискусії. Як мине 3-5 хв, група займає свої місця. У загальному колі обговорюються питання:

·       Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

·       Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

·       Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну си­туацію.

10.      Моделювання (прес-конференція)

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та диску­тування.

Учитель або один із учнів отримує роль ведучого «прес-конференції». Робота організуєтеся у такий спосіб:

·            оголошується тема прес-конференції. З учнів обираються «запрошені гості» (1—3 особи), які будуть експертами з проблеми, відомими політиками, представни­ками уряду чи громадських організацій тощо;

·            решта учнів класу виконуватиме роль кореспондентів різноманітних ви­дань: проурядових та опозиційних газет, релігійних видань, преси для дітей, жінок, чоловіків, національних меншин тощо. Кожен із «кореспондентів» має вигадати назву й напрям свого видання і задавати запитання не тільки загального характеру, а й з урахуванням потреб своїх читачів (слухачів, глядачів);

·            ведучий запрошує висловитись із заявленої теми «запрошених гостей» (не більше ніж по 1 хв.); виступ кожного має чітко прояснювати їхню позицію (напри­клад, за чи проти) з обговорюваної проблеми;

·            потім слово надається кореспондентам, які ставлять запитання «запроше­ним». «Запрошені» відповідають якомога лаконічніше й конкретніше.

Ведучий має право надавати слово кореспондентам по черзі чи за власним ба­жанням або перервати прес-конференцію за браком часу.

11.      «Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» — це ефективний метод колективного обговорення, по­шуку рішень, що спонукає виявляти уяву і творчість вільним вираженням думок усіх учасників.

Учитель пропонує проблему (питання) і запрошує вас узяти участь в її обгово­ренні способом колективного обдумування — «мозкового штурму», що організу­ється таким чином:

·                  обрана проблема чи проблемне питання записують на дошці або папері;

·                  усі учасники штурму висувають ідеї щодо розв'язання поставленої пробле­ми. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними;

·                  усі висунуті ідеї записуються;

·                  коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх вису­вання припиняється.

Після того як усі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою. Вибирають ті ідеї, які, на думку групи (класу), допоможуть вирішенню поставле­ної проблеми.

Під час «мозкового штурму» дотримуйтесь таких правил:

·       намагайтеся зібрати якомога більше ідей щодо вирішення запропонованої проблеми;

·       примусьте працювати свою уяву, не відкидайте ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

·       можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

·       не обговорюйте, не критикуйте висловлювання інших, не давайте оцінки висловленням.

Додаток 3. Технології опрацювання дискусійних питань

1. Метод «Прес»

Щоб ваша промова (висловлювання) була переконливою, вона повинна мати таку структуру:

1.Позиція: почніть зі слів «Я вважаю...» та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша позиція.

2.Обґрунтування: починаючи словами «... тому, що...», наведіть причину по­яви такої думки, тобто поясніть, на чому ґрунтується ваша позиція.

3.Приклад: продовжуйте висловлювання словом «... наприклад...» і наведіть факти, докази, дані, що підтверджують вашу позицію.

4. Висновки: закінчіть висловлювання «Отже (тому), я вважаю...» і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це — своєрідний заклик прийняти вашу позицію).

2. Публічна промова

Готуючи публічну промову, пам'ятайте, що вона складається з трьох частин, до кожної з яких висуваються вимоги, викладені нижче.

Як починати виступ

Вступ має бути коротким і складатися не більше ніж з одного чи двох речень. Головне його завдання — привернути увагу слухачів до виступу, налаштувати ау­диторію на сприйняття, допомогти організувати процес слухання.

Оратор може заволодіти увагою аудиторії на початку свого виступу такими способами:

·       збудивши цікавість слухачів;

·       повідавши цікаву історію;

·       почавши з конкретної ілюстрації;

·       поставивши запитання;

·       почавши з будь-якої «приголомшливої» цитати або фактів;

·       показавши, що тема виступу пов'язана з життєво важливими інтересами слухачів.

Повідомте слухачам конкретну мету вашої промови — те, чого ви очікуєте як результат свого виступу (переконаності слухачів у поінформованості з то­що). Поясніть, якщо це необхідно, терміни, багатозначні слова для того, щоби по­легшити розуміння змісту вашої промови. Бажано також зробити огляд основних питань, розділів вашої промови, якщо вона буде достатньо тривалою.

Як зробити зрозумілим зміст вашого виступу

1.Не намагайтеся торкнутися занадто багатьох питань. У невеликому виступі не­можливо належним чином розглянути більше, ніж один або два розділи великої теми.

2.Чітко вибудовуйте логіку викладу.

3.Зробіть ваші абстрактні твердження зрозумілими, проілюструвавши за­гальні категорії конкретними прикладами й випадками.

4. Уникайте спеціальних термінів у своєму виступі. Викладайте свої думки зрозумілою мовою.

5. Повторюйте найбільш важливе, одначе не повторюйте й не вживайте двічі чи тричі тих самих фраз.

6.           Завершуйте свій виступ резюме висловлених вами положень.

Як закінчувати виступ

Ретельно підготуйте закінчення вашої промови, пам'ятайте майже слово в сло­во, як саме ви закінчуватимете виступ. Завершуйте свою промову плавно. Декілька варіантів закінчення, що зроблять ваш виступ яскравішим:

·       резюмувати — знову повторити й коротко викласти основні положення, яких ви торкались у своєму виступі;

·       закликати до дії;

·       виголосити слухачам влучний комплімент;

·       викликати сміх;

·       процитувати доречні поетичні рядки;

·       використати яскраву цитату;

·       створити емоційне піднесення.

Готуючи початок і кінець виступу, завжди пов'язуйте їх між собою. Припи­няйте виступ перш ніж цього захочуть слухачі.

3. Дебатування

Щоби провести дебатування, необхідно пам'ятати основні принципи дебатів:

·       дебатери переконують не одне одного, а третю сторону (того, хто слухає чи ухвалює рішення);

·       виступи чітко регламентовано;

·       кожна сторона має рівні можливості за часом і кількістю виступів;

·       порядок виступів і час визначається форматом дебатів.

Перший виступ надається стороні, яка захищає стверджувальну лінію. Її пред­ставник проголошує промову (наприклад, 2 хв.), після якої опоненти мають мож­ливість задати йому запитання впродовж визначеного часу (зазвичай 2-3 хв.). Пред­ставник опонентів проголошує свою промову (наприклад, теж 2 хв.), в якій спросто­вує аргументи першого виступаючого та презентує свою лінію аргументації. Йому також можуть бути задані запитання у відведений рівний з опонентами час.

Така послідовність може зберігатися доти, доки не висловляться представники всіх груп, що готувалися. Двом останнім промовцям запитання не задаються. їхнє завдання — узагальнити позицію всіх попередніх виступаючих і підбити підсумки обговорення.

Об'єднайтесь у 4, 6 малих груп. Працюючи у групах протягом 5 хвилин, підберіть аргументи на захист наданої (стверджувальної або заперечувальної) по­зиції. Проведіть дебати у такому порядку:

    Перша промова (3 хв.) — представник першої групи, що захищає позицію «так».

Перехресне опитування (2 хв.) — представники опонентів задають запитання ораторові.

    Друга промова (3 хв.) — представник першої групи, що захищає позицію «ні».

   Перехресне опитування (2 хв.) — представники опонентів задають запитання ораторові.

    Третя промова (3 хв.) — представник другої групи, що захищає позицію «так».

    Перехресне опитування (2 хв.) — представники опонентів задають запитання ораторові.

     Четверта промова (3 хв.) — представник другої групи, що захищає позицію «ні».

    Перехресне опитування (2 хв.) — представники опонентів задають запитання ораторові.

П'ята промова (3 хв.) — підсумкова промова представника стверджувальної позиції.

Шоста промова (3 хв.) — підсумкова промова представника заперечувальної позиції.

4.Дебатування із заданої позиції

Об'єднайтесь у 3-6 малих груп. Нехай кожна з них отримає позицію «так», «ні» або «це — складне питання для мене». Працюючи у групах упродовж п'яти хвилин, доберіть по два аргументи на захист цієї позиції. Для формулювання аргу­ментів використовуйте метод «прес».

Проведіть дебати у такому порядку:

    Перша промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «так».

     Друга промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «ні».

Третя промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «це — складне питання для мене».

Четверта промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «це — складне питання для мене».

 П'ята промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «ні».

 Шоста промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «так».

По завершенні промов голосуванням визначте, чия промова була найбільш пе­реконливою.

5.      Дискусія

Дискусія дає можливість виявити різні позиції з певної проблеми або з супе­речливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, створіть у класі атмо­сферу довіри та взаємоповаги.

Пропонуємо такі правила ведення дискусії:

1.Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2.Не перебивайте того, хто говорить.

3.Критикуйте ідеї, а не особу, яка їх висловила.

4.Поважайте всі висловлені думки (позиції).

5.Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6.Не змінюйте теми дискусії.

7.Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорен­ня та дотримуватися під час проведення дискусій.

Перебіг дискусії.

·       Повторіть основні правила участі в дискусії.

·       Активно користуйтеся жестами й мімікою, що допомагають підтримувати перебіг дискусії, не перериваючи її.

·       Уважно слухайте інших, слідкуйте за обговоренням, настроєм, не давайте відхилитися від теми. Аби повернутися до теми обговорення, скажіть, наприклад, так: «Напевно, ми відхилилися, тож повернімося до поняття...»

·       Не дозволяйте обговоренню перетворитися у гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб викликати обговорен­ня, та абстрактні, щоб зменшити гостроту дискусії.

·       Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший спосіб пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

·       Після дискусії підбийте підсумки за такою схемою:

·       Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перелічіть їх.

·       Де можна отримати інформацію, якщо під час обговорення виникли додат­кові запитання ?

6.      "Спаринг"

Визначте двох добровольців. Нехай вони оберуть сторону в дискусії (ствер­дження чи заперечення позиції). Учасники матимуть 5 хв. на підготовку. Проведіть швидкі дебати: вступна промова ствердження — 90 с, раунд запитань — 60 с, вступна промова заперечення — 90 с, раунд запитань — 60 с, підсумкова промова ствердження — 45 с, підсумкова промова заперечення — 45 с. Після дебатів обго­воріть сильні аргументи та стратегії учасників. Пар учнів, що дебатують між со­бою, може бути декілька.

7.      Один за всіх...

Об'єднайтесь у дві (чи більше) групи. Нехай одна половина учасників напише аргумент для лінії ствердження, а інша — для лінії заперечення. Потім кожна сто­рона надасть свій аргумент. Запросіть по одному представнику від кожної сторони і проведіть раунд запитань і відповідей. Тільки-но один із учасників завагається з продовженням низки запитань чи відповідей, партнер по команді може зайняти його місце. По закінченні раунду обговоріть якість виступів і стратегію ораторів.

8.      Тільки хвилина

Оберіть тему, що добре вам відома, аби говорити з неї 1 хв не повторюючись, без невпевненості чи зупинок. Оберіть того, хто висловлюватиметься першим. Тільки він почне говорити, запустіть секундомір. Якщо оратор повторюватиметь­ся, вагатиметься або говоритиме щось поза темою, його виступ може бути перерва­но. Той, хто кине виклик, має підняти руку, а оратор — перервати промову. Секун­домір зупиняється теж. Особа, яка підняла руку, має пояснити причину своїх дій. Якщо виклик особи визнається справедливим, то слово переходить до неї, і секун­домір запускається знову. Учень, чия промова триватиме 1 хв без переривання, на­городжується оплесками.

9.      Структуроване написання аргументів

Обговорюючи просту тему, напишіть такі структурні частини аргументів до неї: назва (теза, що доводить тему); вступне твердження (одне чи два речення, що пояснюють тезу); підпункт А (перша причина, що доводить правильність запропо­нованої тези); підпункт Б (друга причина, що доводить правильність запропонова­ної тези). По закінченні роботи аргументи презентуються та обговорюються у па­рах, четвірках або загальному колі.